Привет, братюнь! Хочу поведать тебе самую сумасшедшую историю моей жизни, историю про мою неделю закладок, шишек марихуаны и отвязных девушек. Все началось с того, как я подсадился на эту растительность, залетел на огромных дозах конопли и не выходил из своей квартиры целую неделю.
Вернемся немного назад. Здесь и началась моя история. Однажды, унылая осенью, мой друг-химик рассказал мне о своих закладках в виде легальной марихуаны. Он утверждал, что эти шишки приведут меня в состояние нирваны и заставят забыть о всех проблемах. Растущий интерес ко всему запретному победил внутренние сомнения, и я решился на эксперимент.
Вечером я замутил встречу с девушкой, которую знал из колледжа, и взял подзаправиться перед нашим свиданием. Интраназальное введение было любимым способом для быстрого подъема, поэтому я взял немалую дозу и отправился на вечеринку. Ощущение было просто космическим!
| Химик |
Я |
| Какие планы на сегодня? |
Мутим с девчонкой, шишки у нас на вечер! |
| Мощные? |
Космические, бро! |
| Получи чек и отдай мне долю! |
Ок, договорились! |
После того, как мы с девушкой подзаправились, мы отправились в мою квартиру, которая превратилась в нашу личную зону космического отрыва. Шишки марихуаны были везде! Мы разжигали дым и окутывались густым туманом, создавая атмосферу 猛烈燃烧 (что на китайском значит "сильного горения").
Каждый день мы замутим новое путешествие в мир беззаботия и счастья. Все стены казались расписанными психоделическими граффити, а наше сознание плавало в океане неизведанности.
В ходе наших закладок мы заметили, что круг наших девушек расширяется. В нашу квартиру заглядывали все больше красавиц, которые также хотели оторваться на полную катушку. Они привносили свою энергию и радость, делая наш опыт еще ярче и безумнее.
Но не все шло гладко, братаны. Однажды, кто-то из наших "друзей" подсадил нас, смешав наши закладки с чем-то подозрительным. Это было просто предательство! От этого замута мой мозг забурлил и расплылся в цветах радуги. Сначала казалось, что я скатываюсь в бездну кошмаров, но потом понял, что эти новые ощущения вполне прекрасны.
Неделя без остановки в квартире плавно перетекла в состояние спокойствия и размышлений. Наша вечеринка закончилась, и мои закладки исчезли, словно растворились в воздухе. Но осталось воспоминание о том, как я погрузился в море неземных ощущений, останавливая время и оторвавшись с отвязанными девушками.
Так закончилась самая сумасшедшая неделя моей жизни, братюнь. Весь этот замут с шишками марихуаны стал для меня незабываемым приключением, хоть и с большим риском.
Теперь я лучше понимаю, насколько наша реальность фрагментарна и изменчива в зависимости от нашего состояния сознания. Но не забывай, братан, реальный кайф находится в гармонии с самим собой и миром, а не в употреблении "дикарей" в больших дозах.
Stay clean, stay safe!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...